Клієнт приходить за вирішенням проблеми із чітким розумінням, що йому чогось не вистачає. Спокою, енергії, “ресурсу”, сили, натхнення, мотивації, активності, вміння відпускати, вміння приймати, вміння пробачати, вміння доводити до кінця, вміння починати. Іншими словами – в нього неправильні відчуття (почуття), емоції, думки. Очевидно, що рішення проблеми вбачається в тому, що “це” повинно бути виправлено. Клієнт заживе якісним життям, коли почне почувати себе приємно, вмотивовано, натхненно, радісно. Коли відчує, що все буде добре, у нього все вийде, він/вона вірить в себе, вміє пробачати.
Саме цікаве, що саме так клієнт і намагався вирішити свої проблеми. Він намагався зрозуміти, що із ним не так. В чому проблема цього відчуття. Як це можна виправити.
Від психотерапевта, як правило, очікується якийсь лайфхак, нові знання, підтримка в тому, що клієнт робить.
І для багатьох стає шоком, який часто призводить до припинення психотерапії, повідомлення, що можливо, проблема не в тому, що клієнту не вистачає знань, не в тому, що він поганно старається чи не правильно застосовує. Пробема в тому, що питання з самого початку сформульоване так, що його неможливо вирішити. І досить часто ми витрачаємо життя для вирішення невирішуванних завдань, замість жити наповнене життя.